Муміфікація в Древньому Єгипті. - рефераты - История - Каталог файлов - Персональный сайт
Вторник, 06.12.2016, 22:50
Приветствую Вас Гость | RSS

ДИПЛОМНЫЕ КУРСОВЫЕ РЕФЕРАТЫ
на русском и украинском языках

Меню сайта
Полезные ссылки

Каталог файлов

Главная » Файлы » История » рефераты

Муміфікація в Древньому Єгипті.
23.04.2010, 11:16

З найдавніших часів людина прагнула зупинити час, увічнити пам'ять про близьких. Так зародилося мистецтво портрета. Але ще сильніше було бажання зберегти тіло померлого як умістище його душі. Це релігійно-містичне почуття втілилося в мистецтві бальзамування, якому, по переказі, навчив древніх єгиптян Анубіс, бог - заступник мертвих. Протягом раннього додинастичного періоду історії Єгипту похоронний обряд єгиптян був дуже простий. Коли хто-небудь умирав, незабальзамоване тіло укладали в позі ембріона (руки зігнуті у грудей, ноги зігнуті в колінях і підтягнуті до підборіддя), загортали в тканину чи солом'яні циновки й укладали в неглибоку могилу, вириту в пісках пустелі до сходу від Нілу. Разом з тілом у могилі залишали кілька предметів домашнього побуту. Завдяки майже повній відсутності вологи тіло висихало і тим самим зберігалося. Поховання знатних і багатих єгиптян відрізнялися від могил простолюдинів тільки цінністю покладених у могилу предметів і тим, що яму облицьовували зсередини дошками або кам'яними плитами.

Поступово природне муміфікування перестало задовольняти єгиптян і з'явилися методи штучного бальзамування.

Збереглися свідчення чотирьох древніх авторів про методи бальзамування в Єгипті. Перше, саме раннє, належить грецькому історику Геродоту (484 р. до н.е.), друге - Діодору Сицилійському (45 р. до н.е.), третє - Плутарху (між 50 і 100 р. н.е.) і четверте - Перфрію (близько 230-300 р. н.е.). Сучасні єгиптологи вважають звіти Перфрія і Плутарха ненадійними, але визнають вірогідність звітів Геродота і Діодора. Сучасні дослідження досить точно відновили процес бальзамування в Древньому Єгипті, що підрозділявся на кілька стадій. Спочатку з тіла витягався мозок. Робили це спеціальним гаком чи ложкою через ніздрі. Іноді мозок діставали з черепа через очниці. Є запис про випадок, коли мозок вичищали через великий потиличний отвір після видалення першого шийного хребця. Далі наставала черга нутрощів. Їх видаляли через розріз на лівому боці трупа. Утім, місце і характер розрізу протягом історії єгипетського бальзамування неодноразово мінялися. Розріз робився ритуальним кам'яним ножем. Витягалися усі внутрішності за винятком нирок і серця. Вони ретельно промивалися і занурювалися в пальмове вино. Наступна стадія - обробка тіла натроном - зіллю, одержуваної з висохлих озер у пустелі. Через його роз'їдаючу дії на тканині тіла бальзаматорам приходилося прикріплювати нігті до пальців покійного ниткою, мідним чи золотим дротом. Іноді на пальці рук і ніг з тією же метою надягали металеві наперстки.

Ранні єгиптологи думали, що тіла клали у водяний розчин натрона, як це описує Геродот. Сучасні дослідники, вивчаючи праці Геродота й інші джерела, знайшли помилки в текстах перекладів. Виявляється, домогтися зневоднювання тіла для його збереження можна тільки зануренням у суху концентровану сіль. Експерименти з розчинами натрона різної концентрації були невдалими і не запобігали розкладання. До кінця двадцятого дня перебування в натроні тіло обмивалося водою і висушувалося на сонці. Тоді ж череп набивали льняними бинтами, просоченими смолою чи бітумом. Іноді череп наповняли рідкою нагрітою смолою через лійку.

Тіло усередині і зовні покривали шаром смоли або суміші смоли і сала. Внутрішності, коли їх вилучали і не повертали назад у тіло, поміщали в чотирьох судинах-канопах, кришки яких були увінчані головами чотирьох дітей бога Гора. У судині, увінчаній людською головою, що зображує бога Імсета, була печінка. Судина, покрита кришкою з головою шакала, що зображує бога Дуамутефа, містився шлунок. Глечик з мавпячою головою, що уособлює бога Хапі, містилися легені. У четвертій судині з головою яструба Кабек-Сневефа зберігався кишечник. Ніде не згадується про те, куди містилися селезінка, підшлункова залоза і тазові органи. Канопи були різного розміру і виготовлялися з різних матеріалів - алебастру, вапняку, базальту, глини. Коли внутрішності містилися в ці глечики, мініатюрні зображення каноп вкладалися в порожнині тіла, що потім набивалися соломою, просоченими смолою чи бинтами мохом і лишайником. Канопи ставили в дерев'яну шухляду і зберігали поруч з тілом.

Якщо внутрішності повертали в тіло, то їх звичайно загортали в чотири окремих згортки, яким придавались образи зазначених вище богів. Розрізи на тілі спочатку не зашивали, а просто притягали їх краї один до одного. Іноді краї розрізів склеювали воском чи смолою, однак існують записи часів 18, 20 і 21-й династій (1700, 1250 і 1000р. до н.е.) про випадки, коли розрізи зшивалися. Зашитий чи ні, розріз покривався пластиною з воску чи металу.

Більшість сучасних бальзаматорв вважають, що відновлювати риси обличчя померлого, що змінилися, стали порівняно недавно, але це не так. Давньоєгипетські бальзаматори робили цю операцію уже в часи 20-ї династії (1288-1110 р. до н.е.). При цьому вони не обмежувалися тільки обличчям. Усе тіло набивали яким-небудь матеріалом, щоб повернути йому колишні форми. Рот заповнювали обпилюваннями для відновлення наповненості щік, у віка вставляли льняні прокладки. Потім, починаючи від розрізу на животі, проникали під шкіру тулуба у всіх напрямках, проштовхуючи льняні бинти або суміш вершкової олії із содою у канали, що утворилися. Іноді для цієї операції робилися додаткові розрізи. У більш пізні часи щоки і скроні заповнювали смолою, що вводиться в отвори перед вухами. Смолу вводили в теплому стані, застигаючи, вона додавала обличчю потрібну форму. Очі іноді замінялися зробленими з каменю маленькими цибулинками.

Ставалося, тіла знатних єгиптян золотили. При цьому золотом іноді покривали всю мумію, а іноді тільки окремі частини тіла (обличчя, нігті пальців рук і ніг, геніталії). Далі приступали до сповивання мумії. Вважається, що бальзаматори спеціалізувалися на бинтуванні певних частин тіла - пальців рук, ніг, голови і т.д. Кожен палець ноги чи руки спочатку бинтувався окремо, потім кожна кінцівка цілком. Тіло спочатку покривали свого роду тунікою, а обличчя - квадратним шматком бинта. Між бинтами розташовувалося набивання для збереження контурів тіла.

Протягом останнього тисячоріччя єгипетського бальзамування методи поступово змістилися з підготовки добре оброблених тіл, здатних багато століть протистояти розкладанню, на усе більш ретельно створюваний зовнішній вигляд мумії. Бинтування ускладнюється, використовуються гіпс і картонаж, через що зовнішній вигляд сповитого тіла стає усе більш вигадливим. Поверх голів мумій починають прикріплювати написані на плоских поверхнях портрети померлих, що досить вірно передають їхній зовнішній вигляд.

Мумії після сповивання звичайно упаковувалися в шухляди. Додаткове упакування, що одержало в археологів назву "картонаж", виготовлялася з 20-30 льняних чи папірусових простирадл, просочених смолою, гіпсом чи соком акацій. Ці простирадла вологими накладалися на сповите тіло. Щоб матеріал туго обтягав мумію, його стягали на спині шнуром. Висихаючи, картонаж ставав міцним, як дерево. Його покривали тонким шаром штукатурки і розписували фарбами. Картонажний футляр клали в дві чи більше дерев'яних шухляд з кедра чи сикамори, що входили один в іншій. Труни у формі людського тіла одержали назву антропоідів. Якщо небіжчик походив зі знатної родини, його мумію укладали в кам'яний саркофаг з мармуру, вапняку, сланцю або граніту.

Відзначимо, що тільки одна з десяти мумій виготовлялася описаним нами способом, дуже дорогим і трудомістким. Велика ж частина оброблялася більш дешевими методами. Дослідники установили, що підготовка мумії вироблялася трьома способами, було навіть підраховано, скільки коштує той чи інший спосіб у сучасній валюті. Перший (дуже дорогий) - 1200 доларів, другий - 300 доларів, третій (дуже дешевий) - 75 доларів.

З тих пір пройшли століття, але проблема збереження тіл померлих продовжує хвилювати вчених. Навчання про бальзамування розвивалося, удосконалювалося і дійшло до наших днів, але передумовами до розвитку цієї галузі знань були тексти древніх бальзаматорів Єгипту, їхній неповторне, часом загадкове мистецтво.

Категория: рефераты | Добавил: Kseniya | Теги: Реферат.Муміфікація.в.Древньому.Єги
Просмотров: 4185 | Загрузок: 0 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 5.0/2
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Форма входа
Поиск по сайту
Полезные ссылки